Що таке DNS? Телефонна книга інтернету

Що вам легше запам’ятати: числа чи назви? Найімовірніше, назви запам’ятовуються значно легше. Саме тому вебсайти використовують доменні імена, які прості та зручні для запам’ятовування.

На зорі інтернету, щоб відкрити вебсайт, потрібно було вводити його числову IP-адресу. Запам’ятовувати й використовувати ці числа було складно та незручно для більшості користувачів. Щоб розв’язати цю проблему, створили систему доменних імен (DNS).

DNS перетворює зрозумілі людині доменні імена на IP-адреси, за якими комп’ютери ідентифікують один одного та обмінюються даними. Завдяки цьому користувачі можуть відкривати вебсайти за доменними іменами, які легко запам’ятати, а не за числовими IP-адресами.

Що таке DNS?

Найпростіше уявити DNS як телефонну книгу інтернету.

Так само як ви зберігаєте номер телефону людини під її ім’ям у контактах, DNS зберігає зв’язок між доменними іменами та відповідними IP-адресами. Коли користувач вводить доменне ім’я в браузері, DNS допомагає знайти пов’язану з цим доменом IP-адресу, щоб браузер міг підключитися до потрібного сервера.

DNS — один із найважливіших компонентів інфраструктури інтернету. Його основне завдання — перетворювати доменні імена на IP-адреси та спрямовувати запити до потрібного місця призначення.

Чому DNS важливий?

DNS робить інтернет зручнішим, адже дає змогу відкривати вебсайти й онлайн-сервіси за впізнаваними доменними іменами замість числових IP-адрес.

Проте DNS використовується не лише для доступу до вебсайтів. Він також потрібен для доставки електронної пошти, підтвердження прав на домен, виявлення сервісів та інших мережевих функцій. Наприклад, MX-записи вказують, які поштові сервери приймають пошту для домену, а TXT-записи можуть зберігати дані для верифікації та іншу текстову інформацію.

Без DNS користувачам і застосункам довелося б набагато більше покладатися на числові адреси та вручну налаштовану інформацію, що значно ускладнило б керування інтернетом і користування ним.

Вибір короткого, простого й легкого для запам’ятовування доменного імені — важливий перший крок до сильної присутності в мережі. Запускаєте ви вебсайт, онлайн-бізнес чи особистий проєкт — вдалий домен допоможе людям легко впізнавати й запам’ятовувати ваш бренд. Якщо ви готові купити домен, оберіть назву, яка відповідає вашому бренду, легко запам’ятовується та підходить для ваших довгострокових цілей.

Як працює DNS?

Припустімо, ви вводите https://potenting.com/ у браузері. Перш ніж браузер зможе підключитися до сервера вебсайту, доменне ім’я потрібно перетворити на IP-адресу.

DNS виконує це за допомогою низки запитів. Залежно від того, чи потрібна інформація вже є в кеші, у процесі можуть брати участь чотири основні типи DNS-серверів. Вони працюють разом, щоб знайти авторитетну інформацію про запитуваний домен.

DNS-рекурсор (DNS-резолвер)

Кореневий сервер імен — наступний крок у процесі DNS-пошуку, коли резолверу потрібна інформація, якої немає в його кеші. Кореневий сервер не надає остаточну IP-адресу запитуваного домену. Натомість він спрямовує резолвер до відповідного сервера імен домену верхнього рівня (TLD) залежно від доменної зони. Наприклад, якщо запитується домен potenting.com, кореневий сервер імен спрямовує резолвер до серверів імен, відповідальних за TLD .com.

Кореневий сервер імен можна порівняти з каталогом у великій бібліотеці. Він не містить саме тієї інформації, яку ви шукаєте, але підказує, де продовжити пошук.

Кореневий сервер імен

Сервер імен TLD (домену верхнього рівня)

Сервер імен TLD відповідає за певний домен верхнього рівня, наприклад .com, .org чи .net. Коли резолвер запитує в сервера імен TLD .com про potenting.com, той зазвичай не повертає остаточну IP-адресу вебсайту. Натомість він надає інформацію про авторитетний сервер імен, відповідальний за домен potenting.com.

Це дає резолверу змогу продовжити пошук і запитати остаточну DNS-інформацію в сервера, який є авторитетним для цього домену.

Авторитетний сервер імен

Авторитетний сервер імен містить фактичні DNS-записи домену. Коли резолвер надсилає запит щодо potenting.com до його авторитетного сервера імен, сервер перевіряє свої DNS-записи та повертає запитувану інформацію, наприклад IP-адресу домену.

Потім DNS-резолвер отримує цю інформацію та передає результат на пристрій користувача. Браузер використовує IP-адресу, щоб встановити з’єднання із сервером вебсайту й завантажити потрібну сторінку.

Що таке DNS-записи?

DNS-записи — це записи на DNS-серверах, що містять різні типи інформації про домен. Кожен тип запису має своє призначення.

Ось деякі з найпоширеніших DNS-записів:

Запис A: зіставляє доменне ім’я з адресою IPv4.
Запис AAAA: зіставляє доменне ім’я з адресою IPv6.
Запис CNAME: вказує, що одне доменне ім’я є псевдонімом іншого.
Запис MX: визначає поштові сервери, які приймають електронну пошту для домену.
Запис NS: вказує авторитетні сервери імен домену.
Запис TXT: зберігає текстову інформацію, яку можна використовувати, наприклад, для підтвердження прав на домен та автентифікації електронної пошти.
Запис SOA: містить важливу адміністративну інформацію про DNS-зону, зокрема дані про авторитетний сервер імен та оновлення зони.

Завдяки цим записам DNS робить набагато більше, ніж просто пов’язує доменне ім’я з IP-адресою.

Що таке DoH?

DNS — один із найважливіших і найпоширеніших протоколів в інтернеті. Проте одна з його слабких сторін полягає в тому, що в традиційному вигляді він певною мірою покладається на довіру до DNS-інфраструктури, а DNS-запити та відповіді зазвичай передаються без шифрування.

У сучасному світі це може спричиняти різні проблеми з безпекою та конфіденційністю. Наприклад, уявіть, що канал зв’язку між користувачем і DNS-сервером скомпрометовано або зловмисник може змінювати DNS-відповіді. У такому разі користувач може отримати адресу іншого сервера замість справжньої адреси домену й навіть не помітити, що відповідь було змінено.

Щоб розв’язати частину цих проблем, створили DNS over HTTPS (DoH). Із DoH DNS-запити надсилаються через зашифроване з’єднання HTTPS. Завдяки цьому DNS-запити та відповіді не можна легко переглянути чи змінити під час передавання.

Простіше кажучи, DoH використовує HTTPS, щоб підвищити безпеку й конфіденційність DNS-обміну, і допомагає запобігти перехопленню або підробці DNS-запитів і відповідей під час передавання.

Підсумки

DNS — фундаментальна частина роботи сучасного інтернету. Він дає змогу відкривати вебсайти й онлайн-сервіси за доменними іменами, які легко запам’ятати, замість числових IP-адрес. За цією простотою стоїть злагоджена робота DNS-резолверів, кореневих серверів імен, серверів імен TLD та авторитетних серверів імен, які разом знаходять потрібну інформацію.

DNS-записи забезпечують набагато більше, ніж просте зіставлення домену з IP-адресою. Записи A, AAAA, CNAME, MX, NS, TXT і SOA підтримують доступ до вебсайтів, доставку електронної пошти, керування доменами, верифікацію та багато інших мережевих сервісів. Водночас традиційна система DNS має обмеження, особливо щодо конфіденційності та безпеки DNS-трафіку. Технології на кшталт DNS over HTTPS (DoH) допомагають розв’язати частину цих проблем, шифруючи DNS-запити й відповіді під час передавання.

Розуміння принципів роботи DNS допомагає краще уявити, що відбувається «за лаштунками» щоразу, коли ми вводимо доменне ім’я в браузері. Хоча для користувачів DNS здебільшого непомітний, він залишається однією з ключових систем, що роблять інтернет практичним, масштабованим і доступним.

Часті запитання

1. Що таке сервер імен TLD?

Сервер імен TLD надає інформацію про авторитетні сервери імен, відповідальні за конкретний домен, наприклад potenting.com.

2. Що станеться, якщо DNS не працює?

Якщо DNS-резолвінг не вдається, браузер або застосунок може не визначити IP-адресу сервера, через що запитуваний вебсайт чи сервіс може стати недоступним.